Основи розуміння курсу золота та його зв'язку з валютними ринками

Золото — це унікальний метал, який завдяки своїм фізичним властивостям ліг основою міжнародної торгівлі. Золото стало грошима, а потім загальновизнаним еквівалентом грошей. А сьогодні воно використовується як товар, і як ліквідний засіб збереження накопиченого капіталу. У світі функціонують біржові та позабіржові ринки жовтого металу, а ціна на золото є одним із важливих індикаторів стану світової економіки та фінансів.

Як визначається курс золота

Ціна на золото визначається Лондонською асоціацією учасників ринку дорогоцінних металів (LBMA). Ця ж організація встановлює стандарти якості для дорогоцінних металів. У разі золота йдеться про вказівку ціни за чистий метал — щонайменше 995 часток на лігатурну, тобто фактичну масу.

Процедура визначення ціни золота називається золотим фіксингом (сьогодні формально це аукціони LBMA Gold Price) та здійснюється двічі на день: вранці та ввечері.

Вперше золотий фіксинг було здійснено у 1919-му році за участю п'яти провідних виробників золота та торговців: N M Rothschild & Sons, Mocatta & Goldsmid, Pixley & Abell, Samuel Montagu & Co, Sharps & Wilkins.

Передбачається, що ці гравці перебували на зв'язку зі своїми дилерами, які займаються скупкою та продажем фізичного золота по всьому світу. Голова називав приблизну ціну за тройську унцію, а потім вона коригувалася виходячи з поточного балансу попиту та пропозиції на підставі заявок, що надходять. Наскільки маніпулятивною була така схема, можна лише припускати.

Але певною мірою можливості маніпуляції обмежував золотодоларовий стандарт, згідно з яким ціна за тройську унцію була фіксованою та становила 35 доларів. При цьому існував і приватний ринок, де ціна могла відрізнятись.

Після повної відмови від золотого стандарту відкрилися й нові спекулятивні можливості. А тим часом ціна фіксінгу була індикативною для виробників ювелірних виробів, видобувних компаній та щодо ціни похідних фінансових інструментів на основі золота.

У новому столітті склад «золотий» групи змінився. Місце Ротшильдів зайняв банк Barclays Capital, Mocatta & Goldsmid замінила компанія Scotia-Mocatta, яку контролює Scotiabank. Ще два учасники — Pixley & Abell та Sharps & Wilkins — злилися в Sharps Pixley, яку придбав Deutsche Bank, який зайняв своє місце за столом, а банк HSBС придбав Семюел Монтегю & З і став учасником золотого фіксингу. До цієї групи приєднався найбільший французький транснаціональний банк Société Générale.

Процес перетворення завершився у 2015-му році створенням системи електронних аукціонів LBMA Gold Price, яка включає вже 13 учасників, серед яких усі вищезгадані гравці, а також великі американські та китайські банки. У сучасному варіанті золотого фіксингу беруть участь фінансові представники Великобританії, Канади, Китаю, США, Франції, Швейцарії.

Сьогодні ціна на золото від LBMA Gold Price є основним індикатором для виробників, покупців, приватних та інституційних інвесторів у всьому світі.

Фактори, що впливають на вартість золота

Золото затребуване відразу в кількох областях, кожна з яких здатна впливати на біржову вартість жовтого металу, який, у свою чергу, використовується:

• у промисловості та ювелірній справі;

• як інвестиційний інструмент;

• у вигляді державних резервів дорогоцінного металу.

Це означає, що на його ціну впливають як суто виробничі фактори, такі як обсяг видобутку, відкриття та запуск в експлуатацію нових родовищ, так і попит з боку центробанків або суто монетарні фактори: зміна облікових ставок та інфляція.

Як пов'язані курс золота та валютні курси?

Долар та золото є одними з найбільш надійних і при цьому взаємозалежних активів на ринку. Відхід у долар та золото є традиційним варіантом реагування на кризу для інвесторів різного рівня.

Вартість дорогоцінного металу зазвичай номінується в доларах США. При цьому багаторічна динаміка показувала зворотний взаємозв'язок між біржовими котируваннями золота та курсом долара: зростання вартості металу збігалося з періодами відносного ослаблення долара (а точніше індексу долара), і навпаки. Насправді зв'язок між доларом і золотом вже давно не є таким прямолінійним.

Які ще валюти, крім долара, помітно корелюють зі зміною біржових котирувань золота? Це швейцарський франк та австралійський долар.

• Швейцарія є безпосереднім учасником золотого фіксингу. Валюта цієї країни відноситься до найбільш стійких і тому має статус валюти-притулку. Крім того, суто технічно швейцарці залишаються найбільшими гравцями на ринку золота, оскільки приблизно дві третини обсягів цього дорогоцінного металу, що щорічно добуваються, переробляються на афінажних заводах альпійської країни. При зростанні вартості золота зміцнюється і швейцарський франк, показуючи при цьому зростання до решти валют.

• Австралія є одним із найбільших золотовидобувачів у світі і традиційно входить до трійки лідерів, яку доповнюють Китай та РФ. При цьому австралійський долар є вільно конвертованою валютою, тоді як юань і рубль не мають такого статусу. Тому зростання цін на золото також відбивається зміцненням австралійського долара. Примітно, що з деяким лагом за австралійським доларом відбувається зростання новозеландського долара. Тут вже спрацьовує інший фактор — тісний економічний взаємозв'язок між австралійською та новозеландською економіками.

Незважаючи на те, що Сполучені Штати також є великим виробником золота і мають великий запас цього металу, цінові взаємини долара і золота не такі односпрямовані.

Справа в тому, що США практично не експортують золото за кордон. Майже все золото, що виробляється, викуповується всередині країни. А отже, зовнішньоекономічний потенціал впливу виробленого в США дорогоцінного металу на курс долара вкрай незначний.

При цьому золото, як і долар, вважається надійним активом-притулком. Тому інформація про потенційне погіршення економіки США призводить до виходу інвесторів з долара та акцій та зростання попиту на золото, що може негативно відбиватися на індексі американського долара.

Цінове ралі на ринку золота також можна бачити під час тривалих періодів так званих кількісних пом'якшень — зниження облікової ставки Федеральної резервної системи США для накачування фондових ринків доларовою ліквідністю. У цьому випадку жовтий метал розглядається як антиінфляційний актив під час незабезпеченої емісії долара.