Історія гіперінфляції: приклади країн та вплив на валюту

Гіперінфляцією називається різкий і неконтрольований ріст рівня цін на товари та послуги. При цьому інфляція перевищує 50% на місяць, через що гроші стрімко втрачають свою купівельну спроможність, а населення втрачає довіру до національної валюти.

Головна відмінність гіперінфляції від звичайної чи навіть високої інфляції полягає в її темпах і наслідках. В умовах гіперінфляції ціни можуть подвоюватися за кілька днів, зарплати й пенсії знецінюються майже одразу після їх отримання, а населення масово переводить заощадження в іноземну валюту або матеріальні цінності.

Які країни пережили гіперінфляцію?

Приклади екстремальної інфляції є в історії багатьох країн. Найяскравіші з них — Німеччина 1920-х років, Зімбабве на початку 2000-х, Угорщина після Другої світової війни, а також Венесуела у наш час.

Після Першої світової війни Німеччину зобов’язали виплачувати великі репарації. Щоб знайти достатню кількість грошей для цього, уряд почав активно друкувати гроші, що й призвело до гіперінфляції. У 1923 році курс німецької марки впав до 4,2 трильйона марок за 1 долар. Люди використовували гроші як паливо або шпалери, а зарплати виплачувалися двічі на день, щоб вони не знецінилися за кілька годин.

У Зімбабве у 2000-х роках уряд запустив масовий друк грошей для покриття бюджетного дефіциту, що призвело до рекордної гіперінфляції — у 2008 році вона досягла 89,7 секстильйона відсотків. У відповідь центральний банк почав випускати банкноти номіналом до 100 трильйонів зимбабвійських доларів. У підсумку країна відмовилася від своєї валюти та перейшла на розрахунки в доларах США.

Найвища зареєстрована гіперінфляція в історії сталася в Угорщині після Другої світової війни. У липні 1946 року інфляція досягла 41,9 квадрильйона відсотків на місяць. Національна валюта, пенге, знецінилася настільки, що уряд був змушений запровадити нову валюту — форинт.

У період розпаду СРСР, у 1991–1992 роках, також спостерігалася гіперінфляція через порушення виробничих ланцюгів, сильний дефіцит і, як наслідок, спроби відпустити економіку у «вільне плавання». У 1992 році, одразу після розпаду СРСР, в України ще не було ефективних інструментів для стримування цін і боротьби з дефіцитом, через що ціни почали швидко зростати. Рівень інфляції у 1996 році досягав 140% на місяць. Саме тоді в обіг увійшла гривня.

Ще один приклад з історії — економічна криза у Венесуелі, спричинена падінням цін на нафту, санкціями та неефективним управлінням, також призвела до гіперінфляції. У 2018 році вона перевищила 1 000 000% на рік. Національна валюта була кілька разів деномінована, але це не вирішило проблему. У результаті велика частина економіки перейшла на розрахунки в доларах США.

Чому виникає гіперінфляція в різних економіках?

Більшість випадків гіперінфляції спричинені тим, що уряди починають неконтрольовано друкувати гроші для покриття бюджетного дефіциту. Коли грошова маса збільшується без відповідного зростання виробництва товарів і послуг, гроші знецінюються.

Крім того, коли уряд стикається з величезними боргами й не може їх виплатити, він часто вдається до емісії грошей, що провокує інфляцію. Далі починається ланцюгова реакція — населення і бізнес починають масово позбуватися національної валюти, переходячи на іноземні гроші.

Обмеження доступу до міжнародних фінансових ринків і зовнішніх інвестицій призводить до зниження пропозиції товарів, що провокує зростання цін. Якщо країна втрачає ключові галузі виробництва, пропозиція товарів скорочується, а їхня вартість зростає.

Наслідки гіперінфляції для національної валюти

В результаті гіперінфляції національна валюта втрачає свою функцію як засіб накопичення та обміну. Люди переходять до використання іноземної валюти або бартеру. Банки втрачають здатність видавати кредити, заощадження знецінюються, а довгострокові інвестиції стають неможливими.

На соціальному рівні зарплати, пенсії та соціальні виплати втрачають сенс, оскільки не встигають за зростанням цін. Люди масово біднішають, рівень злочинності зростає. У результаті компанії закриваються, інвестори йдуть з країни, а населення починає масово емігрувати.

У більшості випадків гіперінфляція призводить до деномінації, запровадження нової валюти або повного переходу на іноземні гроші — часто це долар США або євро.

Роль центральних банків у запобіганні кризам

Щоб не допустити подібних криз і своєчасно усунути їхні причини, центральний банк має жорстко регулювати емісію грошей, не допускаючи їх надмірного випуску. Серед інших мір:

• встановлення фіксованої ключової процентної ставки, завдяки чому знижується споживання;
• використання золотовалютних резервів для стабілізації курсу національної валюти;
• коригування державного бюджету разом із урядом, щоб уникнути зростання державного боргу.

Гіперінфляція має потенціал руйнувати економіки навіть великих країн, тому правильне використання інструментів контролю з боку центрального банку — це запорука забезпечення економічної стабільності в країні.